16 червня 2025, 09:37
Народився Іван Віцько 1930 року у селі Крутий Берег, що на Полтавщині. У 1951 році закінчив Миргородський керамічний технікум. Вищу освіту здобув у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва (1959). Педагоги з фаху: І.Скобало, І.Севера, В.Манастирський. Працював на Баранівському (1951-1958, 1959-1966 рр.) та Полтавському (1966-1984 рр.) фарфорових заводах. Протягом 1984-1985 і 1997-1998 рр. викладав у Полтавському педагогічному університеті ім. В. Г. Короленка (в останній рік – професор закладу). Член НСХУ (1961 р.). Заслужений художник УРСР (1982). Народний художник України (1996). Лауреат премії імені Катерини Білокур (2004). Нагороджений Великою срібною (1962) та бронзовою (1983) медалями Виставки досягнень народного господарства УРСР. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1975).
Мистецтво кераміки України 1950–1980-х рр. було збагачено здобутками провідного майстра фарфору Івана Михайловича Віцька. Митець виконував свої твори, ґрунтуючись на досягненнях європейських виробників порцеляни та художнього металу, орієнтувався на місцеві традиції орнаментики, вдало синтезував естетичні характеристики виробів і їхні функціональні можливості.
Творчий спадок художника різноманітний: столовий посуд, чайні та кавові сервізи, набори для напоїв, декоративні вази і тарелі, блюда. Загалом лише у фарфорі майстер виконав близько 150 авторських творів, більша частина з яких – новітні форми посуду: чайні сервізи «Червона квітка» (1959 р.), «Соняшники» (1959 р.), «Плахта» (1960 р.), «Весна» (1972 р.), «Ювілейний» (1972 р.), «Полтавчанка» (1982 р.); столовий сервіз «Ромашка» (1960 р.); набір для галушок «Традиційний»; набір для напоїв «Соняшник» (1972 р.); вази «Гуцули» (1960 р.), «Птахи», «Квіти» (1967 р.), «Колос» (1979 р.), «Будівництво» (1982 р.); блюдо «Орання» (1979 р.).
Іван Віцько – учасник багатьох художніх виставок як в Україні, так і за її межами. Вже у 28 років його унікальні витвори експонувалися в Америці, далі – у Франції, Бельгії. Майстер протягом життя був бажаним учасником виставок у Нью-Йорку, Марселі, Брюсселі, Греції (1958), Празі (1962), Алмати (1966, 1975), Братиславі (1968), Вільнюсі (1971), Баку, Ризі, Таллінні (1974), Ташкенті (1975), Загребі (1975, 1979), Мінську (1976), Велико-Тирнові (1976), Лос-Анджелесі (1977), Улан-Баторі (1980), Парижі (1982), містах Китаю (1996).
Його твори зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Сумському обласному краєзнавчому музеї, Дніпропетровському художньому музеї, Харківському художньому музеї, Музеї Миргородського керамічного технікуму, Полтавському краєзнавчому музеї ім. Василя Кричевського, Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка.
Іван Михайлович Віцько помер 17 лютого 2011 р. Похований знаний художник вітчизняного декоративного мистецтва в с. Крутий Берег, де народився, на околицях Полтави.
Іван Віцько був непересічною особистістю в мистецтві вітчизняного фарфору. Він здійснив переворот від післявоєнного наслідування трофейним німецьким формам посуду до самостійних неофункціональних творів, викінчених і як одиничні вироби, і гарно поєднуваних як частина ансамблю. Специфічне чуття гармонії, внутрішнього змісту виробів, яке базувалося на глибокому знанні технологій, розумінні функції предмету та його користі, міцності, краси, помножених на архетипи й закони побудови образної системи традиційного народного мистецтва України, стали запорукою успіху проєктів Івана Михайловича і започаткування нової лінії розвитку промислового дизайну тонкої кераміки.
Іван Віцько
Порцеляна
Портрет
Підпишіться, щоб отримувати листи.