210 років від дня народження Олександра Афанасьєва-Чужбинського

Народився Олександр Степанович 1816 р. у селі Ісківці Лубенського повіту Полтавської губернії (нині Лубенський район Полтавської області). Походив із родини дрібного поміщика.

Почавши з домашньої освіти, подальшу освіту здобув недалеко від «малої батьківщини», навчаючись у Гімназії вищих наук (з 1832 р. – ліцей) князя Безбородька у Ніжині (тепер Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя), у 1829-1835 рр. Під час навчання потоваришував із Євгеном Гребінкою (закінчив гімназію 1831 року). Дружні стосунки позначилися на поетичній творчості О. Афанасьєва. У Петербурзі найкращий літературний салон був у Гребінки, він видавав журнал української поезії «Ластівка» і не раз називав столицю Росії «колонією освічених українців». Тут 1838 року були надруковані вірші Олександра Афанасьєва-Чужбинського українською мовою. Згодом вони були зібрані в книзі «Що було на серці» (1855, Санкт-Петербург). Ранній період його літературної творчості відзначений ліричними віршами.

У 1843 році познайомився з Т. Г. Шевченком, підтримував із ним дружні стосунки. Протягом 1845-1846 рр. супроводжував поета в подорожі Лівобережною Україною. З 1847 р. служив у канцелярії воронезького губернатора. Але й за межами України письменник не втратив інтересу до української культури. Редагуючи неофіційну частину «Воронежских губернских ведомостей», постійно вміщував матеріали з української історії та етнографії, нерідко – українською мовою. Вже тут повною мірою сформувався стійкий інтерес письменника до вивчення українського народного побуту та звичаїв, народної культури, який став визначальним у дальшій його діяльності. З 1849 р. повністю присвятив себе літературній творчості. На початку 50-х років Олександр Чужбинський переїхав до Петербурга.

У 1856 р. розпочався новий етап діяльності О.С. Афанасьєва-Чужбинського, найбільш плідний і результативний. Тоді, за пропозицією князя Костянтина Миколайовича, одночасно з іншими літераторами – О.М.Островським, О.Ф.Писемським, М.Л.Михайловим і С.В.Максимовим, взяв участь в амбіційному науковому проєкті. Завданням було об’їхати особисто прирічкові та приморські області Російської імперії, скласти їхні географічно-етнографічні описи. Афанасьєв-Чужбинський зголосився вирушити саме на Придніпров’я, найближче до його малої батьківщини. Результати цієї науково-дослідної праці, обернені в жанр «подорожніх нотаток», надзвичайно популярний у XVIII–XIX століттях, Афанасьєв-Чужбинський виклав спочатку в серії статей у часописі «Морской сборник»: «Общий взгляд на быт приднепровского крестьянина» (1856), «Поездка на днепровские пороги и на Запорожье» (1857–1858), «Поездка по низовьям Днепра» (1859–1860) і в часописі «Русское слово»: «Поездка по Днестру» (1861–1863), «Дорожные записки» (1859–1860). Дещо пізніше ці праці були об’єднані у двотомну книгу «Поездка в Южную Россию». У першій частині представлені «Очерки Днепра», а в другій «Очерки Днестра», з описом Бессарабії та Придністров’я.

З 1860 року активно займався видавничо-редакторською діяльністю, у 1864 році заснував «Петербурзький листок». Вів відділ «Журналістика» у газеті «Тиждень». Редагував «Закордонний вісник», «Новий російський базар», «Іскру», газету «Новини». Заснував журнал «Магазин іноземної літератури» і редагував його. У 70-ті роки був інспектором грамотності Балтійського флоту, наглядачем Петропавлівського музею, в останні три роки життя був його завідувачем. Помер 6 (18) вересня 1875 року.

Творча спадщина Афанасьєва доволі вагома – вірші і оповідання, романи, етнографічні і лінгвістичні праці, публіцистика, літературно-критичні статті та переклади. Хоч писав він переважно російською мовою, але за своїм змістом і спрямованістю його творча й наукова спадщина безперечно належить українському народові. Він належить до плеяди тих, хто в умовах Російської імперії прагнув всіляко розвивати український мовно-літературний та історико-культурний простір. Багатий і різноплановий його доробок на ниві українознавства й нині заслуговує на увагу й належне поцінування.