130 років від дня народження хорового диригента Олександра Брижахи

Олександр Прокопович Брижаха народився 26 травня 1896 року в місті Лубни у родині ремісників. Саме з Лубнами були пов’язані його перші кроки у музичному й педагогічному житті. Після революційних подій 1917 року він учителював, організовував і очолював хорові колективи в Лубнах та навколишніх населених пунктах. Уже тоді проявилися його здібності не лише як диригента, а й як організатора музичного життя.

У 1920-х роках Брижаха переїхав до Харкова – тодішньої столиці України, де активно формувалося нове культурне середовище. Він працював учителем співів, керував шкільними та робітничими хорами, а також долучився до діяльності музичних організацій. Із 1925 року був членом ревізійної комісії Харківської філії Музичного товариства імені Миколи Леонтовича, а згодом став хоровим консультантом музичного бюро при культурному відділі окружної ради профспілок. Саме Брижаха був серед організаторів музичних олімпіад і конкурсів кінця 1920-х років, що сприяли популяризації українського хорового мистецтва.

Важливий етап творчої біографії – навчання у Харківському музично-драматичному інституті, який він закінчив 1930 року. Отримана професійна освіта дала йому змогу перейти до масштабнішої творчої діяльності.

У 1929-1930 роках Олександр Брижаха працював хормейстером у Харківському театрі опери та балету імені Миколи Лисенка.
Найвагомішим його досягненням стало керівництво Харківською столичною хоровою капелою, яку він очолював у 1930–1937 роках. Саме в цей період колектив досягнув високого професійного рівня та став одним із провідних хорових ансамблів України. За свідченнями дослідників української музичної культури, уже 1931 року капела під керівництвом Брижахи отримала найвищу категорію на Всеукраїнській музичній олімпіаді поряд із провідними українськими колективами того часу.

Репертуар, який формував Брижаха, свідчив про широкий художній світогляд диригента. Він звертався як до української музичної класики та народної пісні, так і до європейської хорової спадщини. Під його керівництвом виконувалися твори Йозефа Гайдна, Вольфганга Амадея Моцарта, Людвіга ван Бетговена, опера «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Значну увагу диригент приділяв українській пісенній традиції, створював програми на основі народних пісень та музичних творів на слова Тараса Шевченка. Також він був автором обробок українських народних пісень.

Діяльність Олександра Брижахи припала на складний і період культурної політики. 1930-ті роки стали часом жорсткого ідеологічного контролю, репресій проти української інтелігенції та фактичного знищення багатьох діячів культури. У 1937 році Брижаху заарештували органи НКВС. Як і тисячі представників української творчої еліти, він став жертвою сфабрикованих звинувачень доби Великого терору. 16 січня 1938 року диригента розстріляно в Харкові. Лише у 1960 році його посмертно реабілітували.

Сьогодні ім’я Олександра Брижахи повертається до історії української музичної культури як ім’я талановитого хормейстера, який поєднував мистецьку працю з активною громадською діяльністю. Його життєвий шлях є водночас прикладом творчого служіння українській культурі та свідченням трагічної долі покоління українських митців, знищених тоталітарним режимом у 1930-х роках.