85 років від дня народження видатного письменника Полтавщини Андрія Нанкевича

Його творчий і професійний шлях є прикладом поєднання високої журналістської майстерності з художнім осмисленням духовного світу українського села, моральних засад людини та національних цінностей.

Андрій Нанкевич народився 23 липня 1941 року в селі Дружелюбівка Солонянського району Дніпропетровської області у селянській родині. Дитинство, проведене серед хліборобської праці, народних традицій і природи степового краю, справило визначальний вплив на формування його світогляду та майбутньої творчості. Саме звідси бере початок його глибоке розуміння сільського життя, яке стало провідною темою більшості художніх творів.

Після закінчення школи Андрій Нанкевич здобув фах механізатора, проходив військову службу, а згодом вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1967 році. Саме університетські роки стали початком його літературної діяльності: перші публікації з'явилися ще під час навчання, засвідчивши схильність молодого автора до художнього слова та публіцистики.

Професійне життя Андрія Нанкевича майже повністю пов'язане з Полтавою. Після закінчення університету він працював у редакції молодіжної газети «Комсомолець Полтавщини», а від 1975 року – в обласній газеті «Зоря Полтавщини», де пройшов шлях від кореспондента і завідувача відділу до першого заступника головного редактора. Багаторічна журналістська практика дала письменникові унікальну можливість безпосередньо спілкуватися з людьми, вивчати життя села, проблеми праці, духовні потреби суспільства, що згодом знайшло художнє втілення у його прозі. За внесок у розвиток журналістики він був прийнятий до Спілки журналістів України, а з 1987 року став членом Спілки письменників України. У 1982 році письменника удостоєно Полтавської обласної премії імені Петра Артеменка в галузі літератури і журналістики.

Літературна спадщина Андрія Нанкевича порівняно невелика за обсягом, проте вирізняється художньою цілісністю та глибоким психологізмом. До найвідоміших його книжок належать збірка оповідань «Червоний глід» (1981), повість і оповідання «Три тополі на вітрі» (1985), збірка «Така тепла осінь» (1989) та повість «Іронія» (1991). Окремі його оповідання друкувалися у журналі «Прапор», колективній збірці «Сонячні зажинки», альманасі «Біла альтанка», а після смерті автора були включені до антології «Калинове гроно».

Провідною темою творчості Андрія Нанкевича було українське село – його щоденна праця, моральні випробування, взаємини між людьми, нерозривний зв'язок людини з рідною землею. Особливе місце у його прозі посідає образ матері, який письменник наділяє глибоким моральним змістом і людською жертовністю. Герої його творів – звичайні трудівники, люди внутрішньо чесні, здатні до співпереживання, відповідальності та духовного вибору. Дослідники відзначають ліричність його письма, уважність до психологічних деталей, чистоту й образність мови. У літературознавстві неодноразово наголошувалося на близькості окремих рис його художньої манери до традицій Григора Тютюнника, у якого Нанкевич перейняв особливу увагу до внутрішнього світу людини та художньої простоти. Окремі його твори були перекладені литовською, азербайджанською, болгарською та російською мовами.

Журналістська діяльність Нанкевича мала виразне суспільне спрямування. Його репортажі, нариси та публіцистичні статті вирізнялися прагненням об'єктивно відображати життя сучасників, порушувати актуальні соціальні проблеми, захищати людську гідність і моральні цінності. Він належав до покоління українських журналістів, які у період суспільних змін кінця 1980-х – початку 1990-х років сприяли утвердженню відкритості, відповідального слова та національного відродження.

Життя письменника трагічно обірвалося 21 вересня 1997 року в Полтаві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Його смерть стала відчутною втратою для літературної та журналістської спільноти Полтавщини.

Минулі десятиліття підтвердили значущість творчої спадщини Андрія Нанкевича. Хоча його ім'я не належить до найвідоміших постатей української літератури другої половини ХХ століття, він посідає помітне місце серед письменників, які чесно й талановито відобразили духовний світ українського села, моральні засади людини праці та красу рідної землі. Його художня й публіцистична спадщина залишається важливою складовою культурного надбання Полтавщини та української літератури загалом, а життєвий шлях є прикладом сумлінного служіння українському слову, журналістиці й національній культурі.